Рассказы на украинском языке – “Моя свобода”

«Нарешті!» чи «О. Господи!»? Напевно, все-таки нарешті. Адже цьому мав настати кінець, а кінець – це початок чогось іншого: нового, непізнаного, але й не вічного, та, як відомо, немає нічого вічного. Тому ловімо момент.
Отже, нарешті. Перше питання «що робити далі?», перше відчуття ( досить логічне і зрозуміле ) розгубленість, перша думка ( вимучена, вистраждана ) – все буде добре, а після певних філософських роздумів – все є добре. Тепер все добре. Попри все ( хвилинний, чи то й годинний сум, страх перед невідомістю )! По-іншому бути не може.
Чи є свобода самотністю? Ні в якому разі! Самотність – це негативний душевний стан, коли людина ( як правило духовно слабка ) сама себе запевняє в тому, що в цілому світі вона одна і нікого поруч. Люди самі обирають свій шлях і прописують сторінки свого життя. Кожний живе за своїм, зручним для нього, сценарієм. Самотність – вигаданий стан душі. Скаржитись не логічно.
Свобода – стан позитиву, необмеженого у просторі. Це свобода вибору. О котрій я сьогодні питиму першу «ранкову» каву – о сьомій чи об одинадцятій? Готувати сніданок чи поснідати з подругою у кафе? Почитати книгу чи піти по магазинам? Ввімкнути улюблену пісню, прибрати у квартирі, пройтися парком – ніхто, ніхто не заборонить і не накаже щось робити чи не робити, ніхто не обурюватиметься від серіалу чи моїх власних віршів, декламованих уголос на кухні, ніхто не диктуватиме правил поведінки – у якому положенні я маю спати, в який колір фарбувати волосся, який одяг купувати і як спілкуватися з людьми. Свобода – право вибору щодня, щохвилини, право на думку, слово, поведінку. Право на спокій, право на безглуздий ( на чийсь погляд ) вчинок, право на вечерю о першій ночі, право не прати по неділях ( а по вівторках ).
Свобода – це не безвідповідальність, це відповідальність перед самим собою. Це спокій, це щастя, це сенс життя. І питання «чи надягати на себе ярмо покори?» відпадає саме по собі. Життя не для того, щоб дарувати його іншій людині ( тим паче, що вона на те не заслуговує ). Воно дане, щоб прожити його повноцінно. А у кожного своє поняття повноцінного. Так чи інакше, людина сама коваль свого щастя. Не слід падати на коліна, віддавати все, що маєш, а то й більше. Не варто чавити свою суть, топтати свою душу. Спокій, рівновага, самооцінка, впевненість, радість – це є складові свободи.
Чи ж варто від неї відмовлятися?

Прислала Анна Неахматова

Запись написал(а) Анна Неахматова
3 комментария
  • Лена 16.08.2010

    вьи сночола рескашите фто там напьисани

  • Аноним 22.02.2012

    Нарешті!» чи «О. Господи!»? Напевно, все-таки нарешті. Адже цьому мав настати кінець, а кінець – це початок чогось іншого: нового, непізнаного, але й не вічного, та, як відомо, немає нічого вічного. Тому ловімо момент.
    Отже, нарешті. Перше питання «що робити далі?», перше відчуття ( досить логічне і зрозуміле ) розгубленість, перша думка ( вимучена, вистраждана ) – все буде добре, а після певних філософських роздумів – все є добре. Тепер все добре. Попри все ( хвилинний, чи то й годинний сум, страх перед невідомістю )! По-іншому бути не може.
    Чи є свобода самотністю? Ні в якому разі! Самотність – це негативний душевний стан, коли людина ( як правило духовно слабка ) сама себе запевняє в тому, що в цілому світі вона одна і нікого поруч. Люди самі обирають свій шлях і прописують сторінки свого життя. Кожний живе за своїм, зручним для нього, сценарієм. Самотність – вигаданий стан душі. Скаржитись не логічно.
    Свобода – стан позитиву, необмеженого у просторі. Це свобода вибору. О котрій я сьогодні питиму першу «ранкову» каву – о сьомій чи об одинадцятій? Готувати сніданок чи поснідати з подругою у кафе? Почитати книгу чи піти по магазинам? Ввімкнути улюблену пісню, прибрати у квартирі, пройтися парком – ніхто, ніхто не заборонить і не накаже щось робити чи не робити, ніхто не обурюватиметься від серіалу чи моїх власних віршів, декламованих уголос на кухні, ніхто не диктуватиме правил поведінки – у якому положенні я маю спати, в який колір фарбувати волосся, який одяг купувати і як спілкуватися з людьми. Свобода – право вибору щодня, щохвилини, право на думку, слово, поведінку. Право на спокій, право на безглуздий ( на чийсь погляд ) вчинок, право на вечерю о першій ночі, право не прати по неділях ( а по вівторках ).
    Свобода – це не безвідповідальність, це відповідальність перед самим собою. Це спокій, це щастя, це сенс життя. І питання «чи надягати на себе ярмо покори?» відпадає саме по собі. Життя не для того, щоб дарувати його іншій людині ( тим паче, що вона на те не заслуговує ). Воно дане, щоб прожити його повноцінно. А у кожного своє поняття повноцінного. Так чи інакше, людина сама коваль свого щастя. Не слід падати на коліна, віддавати все, що маєш, а то й більше. Не варто чавити свою суть, топтати свою душу. Спокій, рівновага, самооцінка, впевненість, радість – це є складові свободи.
    Чи ж варто від неї відмовлятися?

  • Аноним 27.04.2016

    Клас

Понравилось? оставь комментарий, автору будет приятно..

Внимание! Ваш комментарий может появиться не сразу, а только после проверки модератором.