Уже не потривожить телефон

Яка різниця, любиш ти чи ні?
Усе минуло, в пам\’яті зосталось…
Лиш іноді так холодно мені,
Чому так не по-людськи все це склалось?

Уже не потривожить телефон,
Твої слова вже не зачеплять душу,
Наші серця, що бились в унісон,
Своїм дуетом тишу не порушать.

Ти вже не мій, і я вже не твоя.
Міста, дороги, села, залізниця.
Не будем разом – точно знаю я,
І лиш вночі твоє обличчя сниться.

Як це забути:зустрічі, вокзал,
Твої слова, твої пестливі очі…
Чому тоді мені ти не сказав,
що так як є ти більше вже не хочеш?

Нічого не змінити…Пустота.
Образа, сум, несказані зізнання…
Не знаю я чому не вберегли,
НАВІЩО САМІ ВБИЛИ ЦЕ КОХАННЯ?

Прислала Мария Белоусенко.

Запись написал(а) Мария Белоусенко

Понравилось? оставь комментарий, автору будет приятно..

Внимание! Ваш комментарий может появиться не сразу, а только после проверки модератором.